Українці та українки проявляють неабияку силу, залишаючи власну домівку. Іноді нам важко відмовитися від якоїсь звички. Вони ж відмовляються від усього свого попереднього життя. І йдуть у невідомість, аби жити на вільній українській території. “Чому так довго?” Повернення — це довгий і важкий процес. Це не лише фізичний шлях, що сам собою є надзвичайно складним, але й тривала багатоскладова адаптація на новому місці. Та, попри це, багато співвітчизників усе ще не розуміють, чому виїзд з тимчасово окупованих територій займає так багато часу.

Щоб допомогти українцям та українкам із різних регіонів порозумітися та залучити якомога більше моральної підтримки та фінансів на виїзд і адаптацію, у межах проєкту ми запускаємо комунікаційну кампанію “Мій дім помістився в чашку”. Її стрижнем є теплий образ: маленькі речі, які ми забираємо з собою на згадку про рідний дім. Такі речі є у тих, хто змінює житло раз на кілька місяців у межах столиці; у тих, хто колись залишав рідне місто у пошуках більших можливостей; і, звичайно, у тих, хто був змушений тікати з рідного дому через окупацію та бойові дії. Ми робимо це, щоби пояснити складні переживання на доступному багатьом образі.